МАРИХУАНА Кувандык Бошки Шишки Bruce Banner Канабис планчик

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Yo, бро! Ты знаешь, я тут решил поделиться самым офигенным приключением, которое со мной произошло недавно. Это история про то, как я купил шишки марихуаны и тусил в клубах до самого утра. Вот, парниша, сидел я спокойно дома, зубрил свои закладки по школе, когда вдруг к нам на районе заглянул один накаченный балда. Этот типище был известным дилером, который всегда был готов устроить нам настоящий кристалл-бэнгер. Я, конечно, не мог пройти мимо такой возможности и взял у него несколько закрученных шишек. Собрался с пацанами и поехали в один из крутых клубов в центре города. Там был настоящий рай для нас, наркоманов, где можно было сдуться как следует. Толпа народа, мощный звук и веселые световые шоу – это был мой мир. В клубе, стоя насыпью, мы курили одну шишку за другой. Каждый кумар был лучше предыдущего. А вот я решил упороться на всю катушку и принять нереально большую дозу этого магического марихуанского масла. Тут я уже перевалил через все границы разума и отправился в стратосферу. Знаешь, братан, это было что-то невероятное! Я словно погрузился в другую реальность, где все было возможно. Видел и слышал цвета, ощущал музыку на каждой клеточке своего тела. На деревьях кружились волшебные феи, а машины превращались в космические корабли. В клубе время остановилось, и никто уже не мог остановить нас. Мы впаривали всем подряд наши шишки, и народ не мог насытиться этим магическим опытом. Кто-то сходил с ума и начал строить замысловатые планы завоевания мира, а другие просто лежали на полу и смеялись до упаду. Но внезапно, мне пришла в голову безумная идея – мы решили раздать всем гостям клуба наши закрученные шишки бесплатно. Мы были уверены, что таким образом покажем им настоящий кайф, а также сможем весьма щедро продать им наш гашишный кристалл. Я и мои парни разошлись по клубу и устраивали настоящую охоту на тусовщиков. Но когда мы подошли к одному парню с предложением, он нам просто сказал: "Стойте, ребята! Это разведка врага! Вы хотите впарить мне разбавленный продукт!" Оказывается, этот тип был профессиональным наркоманом и сразу распознал нашу уловку. Естественно, ничего хорошего из этой идеи не получилось. Туса продолжалась до самого утра, пока мы не вышли из клуба под утренние лучи солнца. Мы были уставшие и довольные, ведь сегодня мы побывали на вершине наркотического эйфории. Вот так, парень, закончилась моя история. Если да, то ты, безусловно, крутой парень! Следуй за своими мечтами и никогда не бойся быть собой! Stay high, братан, и до встречи в следующей истории!